Дуже великий вплив на формування правильних, тобто бажаних для господаря, якостей у щеняти робить період, коли щенят віднімають у матері і передають у нову, уже людську сім'ю-зграю. З погляду зоопсихологів, оптимальним для відлучення від матері вважається вік після 49-го дня життя щеняти. На цей термін закінчується формування нервової системи. Щеня повне цікавості, прагне пізнати навколишній світ, і протягом короткого часу в нього виникає прихильність до людини-хазяїна. Якщо щеня залишає матір раніше, наприклад на 30 - 35 день життя, у нього може з'явитися надмірна, нездорова залежність від господаря і агресивність стосовно інших собак. Крім того, після 35 дня мати навчає щенят основам собачої поведінки і дисципліні, що теж важливо для формування правильної поведінки. Щенята ж, що прожили з матір'ю і братами кілька місяців, виростуть занадто орієнтованими на собаче життя, їх сутужніше приручити й привчити до правильного поводження, і вони погано піддаються службовому дресируванню.

Дуже важливий період у житті маляти - з 4 по 8 тиждень. У цей час щеня адаптується до навколишнього світу, вивчає його. Тому він повинен якнайбільше часу проводити як у товаристві господаря і його родини, так і в компанії своїх родичів. У іншому випадку поводження щеняти і до людей, і до собак може бути непередбачуваним. Він може стати полохливим або навпаки занадто агресивним. Дуже важливо, щоб у період соціальної адаптації щеня спілкувалося і з іншими тваринами. Особливо, якщо в подальшому житті псові прийдеться з ними зустрічатися, наприклад, з кішками або сільськогосподарськими тваринами. Необхідно також привчати щеня до поїздок в автомобілі й суспільному транспорті, тільки після закінчення щеплень. Спілкування з малям у цей період зажадає часу і терпіння, але всі зусилля, витрачені на виховання, окупляться сторицею, і пес стане прекрасним товаришем.

Наступний період, з 8 по 12 тиждень, зоопсихологи називаю часом страхів. У цей місяць необхідно уникати ситуацій, здатних травмувати щеня. Наприклад, косметичні операції, купирування вух, бажано проводити до 8 або після 12 тижня. Якщо ж щеня чого-небудь лякається, у жодному разі не варто загострювати на цьому увагу. Краще відволікти його чим-небудь приємним, і через деякий час страх пройде.

Після 4 місяців щеня починає активно розширювати й поглиблювати свої пізнання про навколишній світ. Йому хочеться побачити, обнюхати, а то й спробувати на зуб усе, що його оточує. Зайнявшись вивченням якоїсь знахідки, щеня може не виконати команду «до мене» і навіть спробувати втекти від хазяїна. У цей період краще гуляти з ним на повідку або обмежувати місце прогулянки добре знайомою територією. Найголовнішу команду «до мене» щеняті бажано вивчити до 4 місяців. Пізніше це буде зробити набагато складніше. Ще одна характерна риса всіх щенят - гризти все, що попадеться під лапу, а точніше, на зуб. Лаяти і карати маляти зовсім даремно: у нього міняються зуби, і потреба погризти хоч що-небудь не прояв поганого характеру, а життєва необхідність. Покаране щеня гризти речі навряд чи перестане, а от страх перед хазяїном може з'явитися. Єдиний спосіб вберегти взуття й меблі - це запропонувати псові спеціальні іграшки й жувальні кісточки.

Собаче дитинство - недовгий, але дуже відповідальний і цікавий період у житті пса. Прослідкуйте за вашим вихованцем уважніше, і ви зробите для себе безліч невеликих, але незвичайно захоплюючих відкриттів. І не відкладайте дресирування вашого улюбленця в довгий ящик. Уже до року пес виросте, подорослішає і з пухнастої грудочки перетвориться в серйозного пса. Але це - уже зовсім інша історія.