Збудник передається кліщами трансоваріально. Кліщі попадають на собак навесні з настанням теплої погоди і появою першої рослинності. Весняний спалах супроводжується найбільшою кількістю хворих собак. Осінню, як правило, число хворих тварин невелике.Окрім собак хворіють єнотовидні собаки, лисиці і інші хутрові звірі. Частіше захворюють мисливські собаки.
Інкубаційний період хвороби 6-10, рідше 20 діб.

Симптоми: Перший підйом температури у собак спостерігається після відпадання першої самки кліща, що напилася.
Розрізняють гострий (у лисиць ще і надгострий) і хронічний перебіг хвороби.

Гострий перебіг характеризується підвищенням температури тіла до 41-42°С, що тримається протягом 2-3 діб. Собаки стають апатичними, млявими, відмовляються від корму, дихання важке, прискорене.

Слизисті оболонки ротової порожнини і очей спочатку гіпереморовані, а потім стають анемічними з жовтяничним відтінком. У важких випадках зуби також стають жовтушними. Пульс слабкий, ниткоподібний (до 36-48 ударів в хвилину). На 2-5-у добу з’являється гемоглобінурія – сеча вигляду “м’ясних помиїв”. Хода стає утрудненою, особливо слабшають задні кінцівки, з подальшим парезом і паралічем. Розвивається атонія кишківника. Вказані ознаки реєструються протягом 3-7 діб. Потім температура знижується до субнормальної (36-35°С), і хвороба, як правило, закінчується летально. Хронічний перебіг хвороби спостерігається у собак з підвищеною резистентністю організму, а також в безпородних і таких, що раніше перехворіли піроплазмозом. Температура тіла підвищується до 40-41°С тільки в перші дні хвороби, потім нормалізується. Тварини швидко стомлюються, апетит погіршується. Періоди поліпшення стану змінялися депресією. Закрепи чергуються з проносами. Характерні ознаки - прогресуюча анемія і кахексія. Тривалість хвороби 3-6 тижнів. Одужання настає повільно - від 3 тижнів до 3 місяців.

Діагноз. Хворобу діагностують лише після дослідження мазків крові, забарвлених по Романовському. При диференціальній діагностиці піроплазмоз необхідно диференціювати від лептоспірозу, чуми, інфекційного гепатиту.

При лептоспірозі, на відміну від піроплазмозу, спостерігається гематурія (у сечі відстоюються еритроцити), при піроплазмозі гемоглобінурія (при відстоюванні сеча не прояснюється). Інфекційний гепатит протікає з лихоманкою постійного типа, анемічністю і жовтушністю слизових оболонок, але колір сечі, як правило, не міняється.

Лікування. Високоефективним засобом є азидин (беренил), який застосовують в дозі 0,0035 г/кг маси тіла, внутрішньом’язево, у вигляді 7%-ного водного розчину. Якщо температура тіла на 2-й день не знижується, то ліки вводять повторно. Можна застосовувати і інші протипіроплазмоїдні засоби: ефективне внутрішньовенне введення трипанблау (трипансинь) у формі 1%-ного розчину на 0,3-0,4%-ном розчині хлористого натрію в дозі від 0,5 до 1,0 мл/кг маси тіла; піроплазмін (акаприн) вводять підшкірно у вигляді 0,5%-ного водного розчину в дозах 0,5-2,0 мл одній тварині; діамідин призначають внутрішньом’язево або підшкірно в дозі 1-2 мг/кг .
Перед лікуванням специфічними препаратами необхідно застосувати серцеві засоби (кордіамін, сульфокамфокаїн). Обов’язково застосовують також послаблюючі, тонізуючі і кровозупинні препарати (діцинон).
Після одужання собак необхідно обмежити в русі протягом 10-15 діб. Не рекомендується полювати з мисливськими собаками, що перехворіли, в поточному сезоні.
Імунітет. Після одужання спостерігається нестерильний імунітет тривалістю 1-2 роком.

Профілактика. Для профілактики захворювання собак необхідно постійно оглядати на предмет наявності на тілі тварин іксодових кліщів, застосовують акарицидні засоби (протикліщеві ошейники, краплі в холку(не рекламую виробників)). Кліщів, зібраних з тварин (збирають вручну), необхідно знищити. У місцях, де хвороба спостерігається постійно, мисливським собакам в літній період кожні 10 днів вводять азидин, що попереджає захворювання. При поїздках в неблагополучних по піроплазмозу зони собакам з профілактичною метою вводять протипіроплазмоїдний препарат (азидин в дозі 2,5 мг/кг маси тіла).