Племена кельтів у II тис. до н.е. займали територію між Роною і верхнім Дунаєм, полювали на звірів із схожими на хортів собаками, найімовірнішим це були травильні собаки, щось середнє між хортом і гончою.
„Нарис історії хортої собаки" 1891 р. Г. Розена розповідає про розвиток полювання з хортами в Зх. Європі: В середні віки в країнах Зх. Європи застосовувались 3 породи хортів: великі брудасті (дирхаунд або вольфхаунд) для полювання на великих ратичних (оленів, лосів) і вовків; хорт (грейхаунд) для полювання на зайців; левретка (італійська) для гравлі кролів.
На початку XVI ст. полювання з хортами в Зх. Європі приходить в іанеиад. Воно поступається місцем парфосному полюванню. Нe зважаючи на це хортів дуже цінили, вони були улюбленими собаками королів та дворянства.

Сучасні хорти поділяються на дві групи:
1) Короткошерсті: грейхаунд, уіппет, тази, слюгги, салюки, дірхаунд, вольфхаунд. тайган, гальго. мадяр-агар. італійський малий хорт.
2) Довгошерсті: руський псовий хорт, афганський хорт.

ГРЕЙХАУНД - найшвидший з хортів. Його предки потрапили в Англію в ранньому середньовіччі з Пн. Африки. На давньоєгипетських скульптурах можна зустріти собак дуже схожих на нього.
Французький спеціаліст по хортах К. Пржедзецький у книзі «Хорти» пише, що визначити місце появи грейхаунда не важко, він вважає, що це Британські острови. Сллюги, створені для степів і пустинь в Британії не проявили себе, тут шляхом багатовікової селекційної роботи сллюги перетворились у грейхаунда. До арабської породи була прилита кров багатьох порід собак аж до бульдога. Про це свідчить велика різноманітність мастів грейхаунда.
У Англії і Франції у XIX ст. було заборонено полювання з хортами і тоді грейхаунд з мисливських угідь перемістився на кінодроми. Найбільша швидкість була зафіксований 1952 р. в Лондоні на кінодромі Віт - Сіті з дистанцією 480 м. грейхаунд Єндісс Госсіп пробіг цю дистанцію зі швидкістю 16,83 м/c або ж 60,588 км/год. У той час, коли в Європі полювання з хортами є заборонене, в Україні та Росії з ними успішно полюють і популярність цих собак швидко зростає серед мисливців.
Грейхаунд собака сухого типу конструкції, міцно складений, мускулистий. Голова довга. Череп досить широкий, плоский, із слабо помітним переходом від лоба до морди. Щелепи міцні, добре сформовані. Очі темного кольору. Вуха маленькі, вузькі, формі! трояндового листка, Прикус ножицеподібний. Шия довга мускулиста, високо поставлена. Груди глибокі, об'ємні, та міцні. Кінцівки сильні, мускулисті добре розвинуті. Лапи середньої довжини з товстими подушками. Хвіст довгий, низько поставлений. Шерсть тонка і міцно прилягаюча. Масть: чорна, біла, рижа, голуба, рижувато бура, палева, тигрова або будь - яка з них з білим. Висота кобеля 71-76 см, суки 68-71 см.

РУСЬКИЙ ПСОВИЙ ХОРТ.
Першою писемною згадкою про цю породу собак є французька хроніка XI ст. -весілля короля Франції Генріха І з дочкою Великого князя Київського Ярослава Мудрого Анною. Наречена привезла з собою у Францію трьох собак дуже схожих на руську псову.
В літописах є замітка, що говорить: в XII ст, при дворі князя Володимира Мономаха „звірів травили псами".
Після занепаду Київської Русі центр полювання з собаками перемістився в Московію. На початку XIX ст. тут починає створюватися сучасний псовий хорт. Вивели цю породу за допомогою схрещення жорсткошерстих клоків га лайки, а у першій половині XIX ст. до псової долили кров кримок і горок. Полювання з цим хортом стало привілеєм князів і поміщиків. Після 1917 р. порода зазнала великих втрат: велика частина псових хортів опинилася на вулицях, а інша перейшла до селян, які тримали цих собак, як сторожових. Згодом радянська влада хотіла підняти рівень хортів до дореволюційного і частково це вдалося, але неперевершена злоба до вовка собакою була втрачена.
Руський хорт собака міцного - сухого типу конституції. Висота кобеля 75-86 см, суки 68-78 см. Голова довга та вузька. Очі овальні, темно - коричневі. Вуха рухомі, посаджені високо. Шия довга, суха. Хвіст тонкий і гнучкий. Шерсть довга, шовковиста. Масть: біла, білий І жовтим, оранжевим, червоним, тигровим.
Призначення хортів - догнати та спіймати звіра. Полюють з ними переважно без вогнепальної зброї (з вогнепальною зброєю полюють дуже рідко, це проходить так: мисливці йдуть лінією - одні з рушницями, а інші з собаками, коли звір піднімається з лежанки в нього стріляють, якщо він не мертвий, а тільки поранений, що часто буває, то спускають собак. Навіть легко поранений звір втрачає свою швидкість і собака його ловить без особливих труднощів). Великим плюсом полювання з хортами є те, шо при ньому немає підранків.
У XVIII-XIX ст. було популярним полювання островом (островом називався невеликий ліс із всіх сторін оточений полем, таких лісів багато в Лісостепу). Проводилось воно так: в острів; пускають зграю гончаків (як мінімум 12 пар), мисливці з хортами стають на лазах, собаками травлять всіх звірів, які вибігають з острова (мінімальна кількість хортів - 30). Але зараз таке полювання не практикується через те, що мисливці неспроможні тримати так багато, собак. До 1917 р. полювали переважно з руськими псовими хортами, рідше з грейхаундами та іншими породами.
Зараз полювання на зайців та лисиць проходить таким чином: мисливець або група мисливців, піших або на конях йдуть лінією на відстані 25-60 м, коли звір піднімається з лежанки вони спускають собак, полювання продовжується доти доки собаки не зловлять звіра або він зникне з поля зору собак. В Україні найбільш поширені дві породи хортів: грейхаунд та руська псова.
Основні мисливські якості хорта: жвавість (швидкість бігу) зіркість (здібність здалеку запримітити звіра і не загубити його під час усього переслідування), спритність на угонках.
В останніх великих змаганнях хортів, які проводилися в Одеській: області, у жовтні 2005 р. брали участь 36 грейхаундів та 12 руських псових. Всіма грейхаундами було зловлено 12 зайців, результативною виявилась робота 7 собак. Дванадцятьма руськими псовими було зловлено 3 зайці (у боротьбі за третє місце і у фіналі не було зловлено жодного звіра. За підсумками змагань можна зробити висновок, дві породи собак знаходяться в занедбаному стані, але стан руська псова набагато гірший і ця порода потребує набагато більшої уваги ніж їй тепер приділяють.
З інших проблем відзначимо потребу коректування термінів полювання з хортами у залежності від погодних умов сезону, приурочуючи їх до малосніжного періоду з температурою повітря не більше 10 градусів морозу та відсутністю насту.