Нещодавно надійшла звістка про заборону показу в Польщі на ТБ двох популярних серіалів: «Чотири танкісти і собака» та «Ставка, більша за життя». Заборони досягли ветерани Армії Крайової, які в 40 віроки воювали й проти німців, й проти Радянської армії... Ветеранів Армії Крайової не влаштовує, як у цих фільмах трактуються події Другої світової війни. «Нас обурює те, що німців показували як банду ідіотів, а це була дуже сильна армія й перемогти її було важко. Не відображено й трагізм війни, у фільмі війна показана як пригода», — заявив заступник глави об’єднання Армії Крайової Тадеуш Філіпковський. Зокрема, сумніви у ветеранів викликають епізоди з фільму «Чотири танкісти і собака»: незрозумілі обставини появи головного героя в Сибіру й зображення братства Польської та Радянської армій. «Можна було в це повірити тридцять років тому, але не сьогодні», — заявив Філіпковський.

Незабаром польські телевізійники обіцяють зняти нові серіали, в яких буде представлено правдивіший погляд на національну історію. А поки «правильне кіно» ще не знято, польських школярів позбавили й традиційного показу саги про чотирьох танкістів. Цього року, до речі, виповнюється сорок років з дня виходу популярного телесеріалу на телеекрани.

«Чотири танкісти і собака» був найочікуванішим фільмом і радянських школярів. Розпочинаючи з 1970 року, його регулярно показували під час зимових і літніх канікул. Серед хлопчаків розпочався справжній «танковий бум», грали не просто у війну, а саме в танкістів. У бійках з’ясовували, хто буде Янеком, Густліком та якій дівчинці дістанеться ім’я Марусі-Вогника.

Бойовик про пригоди танкістів, що воювали в одній з частин Війська Польського (режисери Анджей Чекалський, Конрад Налесський) було визнано найкращим телесеріалом, будь-коли знятим у Польщі... Щоправда, з 2000 року розпочалися регулярні нападки на фільм з боку ветеранів Армії Крайової. У нас же фільм, названий у народі «Три поляки, грузин і собака», викликає лише ностальгічно добрі почуття. За опитуваннями телеглядачів, він і сьогодні залишається одним із улюблених фільмів минулого.

Дія картини розпочинається в радянському Сибіру, де зустрічаються юний поляк Янек (який потрапив туди, очевидно, з батьками на заслання після того, як Червона Армія зайняла Західну Україну й Білорусію) та грузин-тракторист Григорій Саакашвілі. Про пригоди чотирьох танкістів і собаки з екіпажу танка «Rudy» («Рудий») в Польській армії розповідається з гумором, що для військової тематики тих років було вельми незвичайно. Але саме це тепер викликає гнівні нападки ветеранів.

«СИБІР ПОБЛИЗУ... КЛОЦЬКА»

Фільм знімався з 1966 по 1969 р. У основі сценарію лежить однойменна повість. Її автор — письменник, учасник боїв за Польщу в 1939 році, а с 1943 року — боєць Народного Війська Польського Януш Пшимановський. До речі, сама книга виявилася набагато коротшою, ніж авторський сценарій 21-серійного фільму. Адже спочатку планували зняти лише сім серій, але після показу їх по телебаченню в колишньому СРСР, а потім у Польщі й приголомшливого успіху картини, знімальна група зрозуміла, що глядач вимагає продовження. Тому автор сценарію сів за друкарську машинку, й після дворічної перерви зйомки продовжилися. Весь фільм знімали в Польщі. Хоча багато подій за сценарієм відбувається в Росії, але далі Перемишля знімальна група не виїжджала, навіть Сибір кіношники знімали поблизу Клоцька...

ВІД КАПІТАНА ДО РІЗНОРОБА

Головні герої «Чотирьох танкістів і собаки» — збірні образи. Характери героїв для своєї книги Пшимановський побачив, перебуваючи на передовій як військовий журналіст. Але ось один із героїв його повісті — хоробрий танкіст, «різноокий капітан» Василь Семенов (у фільмі — командир танка «Рудий» Ольгерд) має реальний прототип. Його прообразом став уродженець Алтайського краю, випускник Полтавського танкового училища Віктор Тюфяков. Війну він зустрів в Одесі. А в 1943 році в складі великої групи радянських офіцерів був направлений для допомоги в створенні Війська Польського. Тюфяков пройшов усю війну, не раз ризикував життям. У танковій бригаді Війська Польського спочатку був командиром танкової роти, а після битви за Студзянки, де він особливо відзначився (за знищення танка Тюфякова німці навіть пообіцяли нагороду — п’ять тисяч марок), його було призначено комбатом.

Після війни через свій прямолінійний, незалежний характер, прагнення до справедливості, Тюфякова було звільнено з армії, позбавлено всіх військових звань і нагород. Він працював різноробом у геологічній партії. І, напевно, справедливість ніколи не перемогла б, якби не фільм «Чотири танкісти і собака». Після його показу в Польщі почали розшукувати ветеранів танкової армії, влаштовувати з ними зустрічі. Надіславши запити в архіви, польські побратими знайшли й свого «різноокого комбата». У Польщі його зустріли як героя, а вдома на Батьківщині, дізнавшись, що відважний Ольгерд з популярного фільму й є їх Віктор Тюфяков, повернули йому через двадцять років після війни всі бойові нагороди й поновили у військовому званні. Після поїздки в Польщу з’явилися віра в себе й прагнення жити: Віктор проштудіював наново шкільну програму й у сорок років вступив до вищого навчального закладу на юридичний факультет...