Більшість власників сук думають про отримання потомства від своєї улюблениці. Отже, варто вміти розпізнати найкращий момент для в'язки, а також знати, як повинен виглядати цей процес.

Рішення про отримання потомства від суки повинне бути дуже добре осмислене. Було багато стурбованих «власників-вихователів», які просили допомогти продати щенят, які починали розоряти дім. Згадується дотепна приказка: «Не думав, що робив, то роби, як думав».

Відповідальний вихователь повинен наперед орієнтуватись, чи на щенят від його суки буде попит. Більше того - має себе запитати, чи є потрібні умови на те, щоб утримувати їх в себе довше, аніж вісім тижнів, поки не знайде покупців.

Щенята вже у віці шести тижнів бувають непоганими збитошниками, особливо якщо їх тримати в помешканні. А що вже говорити про тримісячних, які починають встановлювати між собою ієрархію. Потрібно знати, що має бути триразова годівля впродовж дня, прибирання випорожнень, додамо ще сюди галас й огидний запах в будинку. З досвіду знаю, що не один власник «протермінованих» щенят сам би доплатив покупцеві, тільки щоб позбавитись цієї мороки.

Загальноприйняте правило, що сука з огляду на власну суть має мати бодай раз в житті щенят. Проте, виявляється, що відсутність потомства - всупереч того, що фізіологія суки дає можливість мати кілька приплодів впродовж всього життя - не підвищує якогось особливого ризику онкологічної хвороби.

Увага на кошти!

Деякі потенційні вихователі думають, що на щенятах можна заробити легкі гроші. Варто позбутись такої думки, тому що ми говоримо про породисту суку, яка ще й має виконувати вимоги кінологічного союзу.

Така сука має бути зареєстрована в Кінологічній спілці (мати свідоцтво про родовід), відвідати три виставки, одну міжнародного ґатунку, на оцінку не менше «добре». У випадку багатьох порід існують вимоги до зарахування мисливського конкурсу, психічних тестів або інших випробувань. Ретриворів потрібно обстежити напрямі дисплазії суглобів стегон. Аби добре зрозуміти ситуацію із коштами, додамо ще сюди виїзд до кобеля, з власником пса також потрібно розрахуватись (одним щеням чи грошовим еквівалентом), витрати на документ в'язки і документи про приплід, які потрібно купити в КСУ, а також свідоцтво і таврування в керівника цієї секції виду. Сюди також входить харчування щенят, дворазове щеплення і позбавлення глистів, а також розміщення оголошення про приплід в пресі.

Ці всі кошти повинен покривати власник щенят до того моменту, поки вони у віці восьми тижнів не потраплять до покупців (тепер зрозуміло, чому родовід щенят не може бути дешевим). Подібні підрахунки суттєво краще виглядають у великих розведеннях, особливо коли вони мають власного кобеля-репродуктора.

Боюсь, що парадоксально більші прибутки мають власники непородистих собак, які витрачають кошти тільки на харчування, щеплення і антиглистові заходи для щенят (щоправда, на жаль, не завжди). Природно, такі щенята набагато дешевші у зв'язку з недокументованим походженням.

Гадаю, що якщо хтось серйозно підходить до такого мисливського ремесла, використовує фірмове обладнання, то повинен також солідно продумати покупку собаки. Функціонуванню „розведень" непородистих мисливських собак винні самі мисливці. Подібні речі будуть існувати так довго, доки будуть знаходитись покупці, що куплятимуть цих цуценят. Тут потрібні слухачі лекцій, що стосуються кінології, потрібно також навчати цього людей, що збираються складати іспити мисливців і вступати до мисливських товариств.

Так чи інакше, вирішуючи чи виховувати суку, найперше треба керуватись бажанням набиратись досвіду у цій роботі, а також чи хочете ви спостерігати за цією неймовірною радістю - ростом ваших щенят. Тому, калькулятор потрібно заховати до ящика.

Найкращий момент для в'язки

Сука вважається зрілою у віці 18 місяців. Звісно, перша тічка може бути вже у кількамісячної суки, проте на практиці перша в'язка відбувається після третьої.

Тічка у сук двічі на рік - під кінець літа і під кінець зими. Це залежить від довготи дня. Звісно, є й винятки із правил, особливо коли це стосується сук, що живуть у помешканнях. Ознакою, що тічка наближається є напухання вагіни. Опісля, через декілька днів з'являються кров'яні виділення; у помешканні на підлозі ми помічаємо кров. Якщо сука має щоденний контакт з собаками, то ми помітимо їх раптовий інтерес до вашого песика. Проте потрібно відзначити собі початок тічки, від якого ми відлічуватимемо час до в'язки. Також рекомендовано притискувати білу гігієнічну салфетку до вагіни.

Знайте, що найкращий час для в'язки випадає між восьмим і дванадцятим днем від початку кровотечі (це такий момент, коли виділення із піхви стає блідо-рожевим та слизоподібним. Хоча, бувають і серйозні відступи від таких правил. Є суки, які надаються для в'язки на четвертий день тічки. Бували такі випадки, коли впускали до пса і на двадцять другий день, коли, в принципі, всі ознаки припинились, а після двох місяців народилось двоє щенят. Отже, якщо ви хочете вберегти себе від неочікуваного потомства, стежте за сукою від першого дня початку кровотечі.

Після того як ви вибрали пса-репродуктора і погодили з його господарем спосіб розрахунку (завдяки письмовій угоді, звісно, краще), встановлюєте термін в'язки. Буває таке, коли кобель живе далеко від вас, відбувається тільки одноразова в'язка. Який день краще вибрати? Більшість сук хочуть пса від дев'ятого до дванадцятого тічки. Якщо є така можливість, варто спробувати зблизити суку до будь-якого собаки, що тримають на повідку, не допускаючи стрибка. Готова до в'язки, вона повернеться до нього задом, підбираючи хвоста і приймаючи відповідну позицію. Інколи, хоч і не дуже часто, застосовують такий метод визначення готовності суки - досліджують в крові рівень прогестерону.

Плануючи в'язку суки, потрібно за кілька тижнів до того подумати про її щеплення, особливо коли термін щеплення випадає на час післяпологового періоду. Ми будемо впевнені, що сука володіє комплексом антитіл, які будуть передані щенятам з молоком.

Перебіг акту

Ми приводимо суку до пса, ніколи навпаки. Найкраще, коли копуляція проходить в дитячому манежі, який обмежує трохи простір. В першій фазі спостерігаємо інтенсивне взаємне обнюхування - часто собака лиже вагіну, а потім на неї скаче. Досвідчені пси-репродуктори не мають традиційних проблем з розміщенням пенісу у потрібному місці. Іноді молоді суки крутяться і стрибають, ускладнюючи псу завдання. Можна тоді суку притримати за ошийник, або, якщо постійно присідає під псом, стати на коліно і підкласти своє стегно під її живіт. Деякі власники псів-репродукторів допомагають своїм вихованцям ввести пеніс.

Трапляються такі суки, які всупереч відповідного моменту тічки, впадають в істерику, стрибають і кусають пса. В одного мого знайомого, що в'язав свою красуню з одним добрим псом, відомим репродуктором, сука погризла пса. Він навіть подумав, що це повне фіаско. Та з великим зусиллями суку таки втихомирили і пес зробив свою справу. Сука так вила 20 хвилин, що певне півміста чуло її голос. А через два місяці вона вже бавилась сімома маленькими песенятами.

Сам акт копуляції триває недовго (дві-три хвилини). Під час парування доходить до того, що член збільшується, набубнявіє і через вузький канал в матці не може покинути швидко суку. Цей етап після еяколяції ми називаємо «скліщенням» і він може тривати до півгодини. Скліщені собаки повертаються один до одного задама і в цій неприродній позиції чекають на момент, коли статеві органи стануть природних розмірів і дозволять їм роз'єднатись. Саме тоді краще залишити собак, аби вони вас не бачили і спостерігати за ними здалеку, тому що сука, бачачи власника, буде тягати за собою самця. Увага! Не треба силоміць розтягувати псів! Оскільки це може спричинити пошкодження статевих органів як суки, так і кобеля.

Факт в'язки суки власник репродуктора повинен підтвердити на раніше купленій карті в'язки. Цей документ потрібно передати до відповідного відділу КСУ впродовж 14 днів від дня в'язки.