Хвороби у собак. Коротко

До незаразних хвороб відносять захворювання органів травлення, подиху, кровообігу, сечостатевої, нервової системи, порушення обміну речовин, рахіт і ін. Хвороби органів травлення виникають, як правило, від погрішностей у годівлі й часто приймають хронічний плин. Характеризуються поганим апетитом або повною відмовою від їжі, іноді блювотою (харчовою масою або слизом), поносами, що чергуються із запорами. Хвороби органів подиху частий наслідок застуди, що виникає від різкого переохолодження, протягів, поїння холодною водою розпаленілого собаки й ін. У тварини з’являються нежить, кашель, задишка, хрипи й т.п.. Залежно від діагнозу застосовують промивання носоглотки, прогрівання, інгаляції, медикаментозне лікування. Хвороби органів кровообігу виникають у результаті перенесених інфекційних або инвазионных захворювань, інтоксикації, рідко бувають уродженими. Основні симптоми: млявість, задишка, синюшність слизуватих оболонок, набряки. Собаці необхідний спокій, повноцінне, але не рясна годівля (при ряді захворювань - дієта), обмеження питва. Хвороби сечостатевої системи (особливо сечового міхура) виникають, як правило, від переохолодження в осінньо-зимовий період. Собака часто й болісно мочиться (іноді із кров’ю). З появою подібних симптомів призначають відповідну дієту, сечогінні й ін. препарати. Захворювання нервової системи викликаються травмами, а також перенесеними інфекційними захворюваннями. Їхні прояви різні: загострені реакції на шуми й світлові роздратування, пригноблене стан, байдужість або, навпаки, порушення, судороги, парези й паралічі, епілептоідні припадки й ін. Лікування залежить від проявів захворювання. Порушення обміну речовин у собак з’являється внаслідок неповноцінної годівлі (надлишкового або недостатнього надходження в організм вуглеводів, жирів, білків, мікроелементів і вітамінів), відсутності моціону, захворювання ендокринних залоз і розладу деяких функцій нервової системи. З порушенням нормального обміну речовин зв’язані ожиріння, цукровий діабет, авітаминози, гіповітамінози й ін.

Важке хронічне захворювання щенят - рахіт , викликуване порушенням D- Вітамінного й фосфорно-кальцієвого обмінів, приводить до дистрофічних змін кісткової тканини. Хворіють частіше щенята у віці 2-6 місяців. На початку захворювання в них перекручується апетит (гризуть меблі, книги, лижуть стіни й т.п. ), запори чергуються з поносами, надалі виникають слабість, хворобливість кінцівок і кульгавість, товщають суглоби, місця з’єднання ребер із хрящами (чіткі на ребрах), викривляються кості кінцівок. У зв’язку із цим відразу послу відібрання від матері щенят рекомендується годувати 5 разів у добу (з них 3 годівлі - молочні) продуктами, багаті кальцієм і фосфором (сире м’ясо, 1 раз у тиждень сира морська риба, сир, сирий жовток, каші, житній хліб з маслом). Корисні прогулянки в сонячні дні, узимку - опромінення кварцовою лампою. Рахітичним твариною дають усередину вітамінізований риб’ячий жир, ергокальціферол і ін. препарати, внутрим'язово вводять тривітамин (A, D3, E) з розрахунку 1 мол на 10-12 кг маси собаки. У щенят у віці до 4 місяців рахіт повністю виліковує, пізніше зміни можуть із необоротними.

У довговухих собак часто спостерігається запалення зовнішнього вуха в результаті влучення в слуховой прохід стороннього предмета, холодної води й ін. Основні симптоми: сверблячка усередині вушних раковин (собака трясе головою, тре уражене вухо лабетами), хворобливість при натисненні, наповнення слухового проходу темно-бурим экссудатом неприємного заходу. Лікування зводиться до очищення слухового проходу від що скопились экссудата за допомогою тонких дерев’яних паличок, обгорнених ватою, змоченої 2%-ным розчином перекису водню, борною кислотою (чайна ложка на склянку води) або міцним чаєм. Вушну раковину обережно очищають від сірки й бруду в межах видимості, міняючи палички з ватою в міру забруднення.

Один з перших ознак хвороби тварини - зміна його поводження. Собака стає млявої, втрачає інтерес до ігор, прогулянкам, нерідко забивається в затишні (переважно темні) місця. Багато хвороб собак супроводжуються підвищенням (понад 39 ^(o)З) температури тіла, про що свідчить суха й гаряча мочка носа (у здорових собак вона буває такий лише в сні й відразу після пробудження). Вимірюють температуру 2 рази в добу (ранком і ввечері) медичним термометром, що змазують вазеліном і вводять у задній прохід тварини на глибину 3-4 див, де залишають на 5-7 хвилин, притримуючи рукою й заспокоюючи собаку.

При підвищеній температурі й наявності в собаки інших ознак нездужання варто вжити першочергових заходів, наприклад, дати дезінфікуючі засоби при розладі шлунка й забезпечити спокій. Рідині, що даються собаці із профілактичною або лікувальною метою, заливають ложкою за щоку, відтягаючи злегка кут губ у вигляді "кишені”. Для заковтування таблетки її кладуть на корінь мови. Після надання електродуга допомоги необхідно відразу ж звернутися до ветлікаря.

Профілактика хвороб собак: правильний догляд за твариною й повноцінна годівля, виключення контакту з бездоглядними тваринами, профілактичні щеплення проти інфекційних хвороб, насамперед сказу й чуми, регулярні ветеринарні огляди собаки.