Німецька вівчарка померла в муках на подвір’ї приватної хати її господарів. Усе відбулося за лічені хвилини. Навіщо таке комусь було робити — господарі усвідомити не можуть

- Барт був чудовою собакою — катав дітей на роликах, був дружелюбним, - каже стримуючи сльози Ірина Гнатів. - Любив грати у м’яча, а взимку у сніжки. Сусідські діти приходили до нас, щоб з ним погратися. Не знаю, кому захотілося отруїти пса який живе на приватному подвір’ї...
Німецька вівчарка загинула у ніч 24 березня о 4 ранку на вул. Малишка. Господарі переконані — пса отруїли. У той же вечір така ж біда трапилася і в сусідів.
- Ми прокинулися від того, що почули як Барт скрикнув і заскавулів, - розповідає жінка. - У ті дні саме потепліло і він уже ночував надворі. Ми вибігли на вулицю і побачили що пес б’ється у конвульсіях. Відразу почали телефонувати нашому ветеринару. Він сказав, які ліки потрібно колоти і ми зробили ін’єкції. Але отрута була така сильна, що, незважаючи на всі наші зусилля, собака загинув.

Натомість кокер-спанієля який живе по сусідству вдалося врятувати — симптоми отруєння у нього проявилися пізніше.
- У сусідського пса у цей же день почалося таке саме, - розповідає жінка. - Але ми уже знали що робити, тож допомогли йому. В той день, як пригадали сусіди, собака з’їв щось біля дитячої пісочниці у дворі по сусідству. Але це уже не перший випадок вбивства домашніх собак на нашій вулиці, адже у січні цього ж року було отруєно домашню собаку породи боксер. Та й Барта уже раз труїли — було це влітку 2010. Тоді ми ще думали, що це випадковість.
Жінка думала звертатися у міліцію, однак для цього слід було віддати тіло тварини на екпертизу — аби довести, що її таки отруїли.
- Усе трапилося у суботу вранці, тож нам довелося б тримати мертвого Барта вдома два дні, аби перечекати вихідні, - розповідає Ірина Гнатів. - А це нам психологічно було важко. Ми його поховали. Але це уже не перший випадок вбивства собак на нашій вулиці.
Власники собаки на наступний день шукали залишки їжі, якою пса отруїли, однак знайти її не змогли.
- Зловмисник знав, що робив — адже отруїти породисту собаку з чудовим нюхом - не просто, - каже жінка. - Мабуть це був шматок м’яса нашпигований рідкою отрутою. Адже таблетки Барт би виплюнув. Та й м’ясо з різким запахом він не їв би. Значить, отрута була сильною. А смертельну їжу розкидали, мабуть, біля пісочниці. А не дай Боже дитина взяла би випадково до рота отруту — що б було тоді? Звичайно ж , є люди , яким не подобаються собаки , і у них завжди знайдуться претензії , щодо гавкоту собаки чи ще чогось. Особливо у жителів багатоповерхівок, які проживають поряд із приватними будинками. Але це ж не є приводом для вбивства . Я переконана , що у нашому випадку, зловмисник робить усе свідомо і обмірковано.
До слова, за жорстоке вбивство тварин, до того ж чужих, передбачена кримінальна відповідальність.