Першою писемною згадкою про цю породу собак є французька хроніка XI ст. -весілля короля Франції Генріха І з дочкою Великого князя Київського Ярослава Мудрого Анною. Наречена привезла з собою у Францію трьох собак дуже схожих на руську псову.
В літописах є замітка, що говорить: в XII ст, при дворі князя Володимира Мономаха „звірів травили псами".
Після занепаду Київської Русі центр полювання з собаками перемістився в Московію. На початку XIX ст. тут починає створюватися сучасний псовий хорт. Вивели цю породу за допомогою схрещення жорсткошерстих клоків га лайки, а у першій половині XIX ст. до псової долили кров кримок і горок. Полювання з цим хортом стало привілеєм князів і поміщиків. Після 1917 р. порода зазнала великих втрат: велика частина псових хортів опинилася на вулицях, а інша перейшла до селян, які тримали цих собак, як сторожових. Згодом радянська влада хотіла підняти рівень хортів до дореволюційного і частково це вдалося, але неперевершена злоба до вовка собакою була втрачена.
Руський хорт собака міцного - сухого типу конституції. Висота кобеля 75-86 см, суки 68-78 см. Голова довга та вузька. Очі овальні, темно - коричневі. Вуха рухомі, посаджені високо. Шия довга, суха. Хвіст тонкий і гнучкий. Шерсть довга, шовковиста. Масть: біла, білий І жовтим, оранжевим, червоним, тигровим.
Призначення хортів - догнати та спіймати звіра. Полюють з ними переважно без вогнепальної зброї (з вогнепальною зброєю полюють дуже рідко, це проходить так: мисливці йдуть лінією - одні з рушницями, а інші з собаками, коли звір піднімається з лежанки в нього стріляють, якщо він не мертвий, а тільки поранений, що часто буває, то спускають собак. Навіть легко поранений звір втрачає свою швидкість і собака його ловить без особливих труднощів). Великим плюсом полювання з хортами є те, шо при ньому немає підранків.
У XVIII-XIX ст. було популярним полювання островом (островом називався невеликий ліс із всіх сторін оточений полем, таких лісів багато в Лісостепу). Проводилось воно так: в острів; пускають зграю гончаків (як мінімум 12 пар), мисливці з хортами стають на лазах, собаками травлять всіх звірів, які вибігають з острова (мінімальна кількість хортів - 30). Але зараз таке полювання не практикується через те, що мисливці неспроможні тримати так багато, собак. До 1917 р. полювали переважно з руськими псовими хортами, рідше з грейхаундами та іншими породами.
Зараз полювання на зайців та лисиць проходить таким чином: мисливець або група мисливців, піших або на конях йдуть лінією на відстані 25-60 м, коли звір піднімається з лежанки вони спускають собак, полювання продовжується доти доки собаки не зловлять звіра або він зникне з поля зору собак. В Україні найбільш поширені дві породи хортів: грейхаунд та руська псова.
Основні мисливські якості хорта: жвавість (швидкість бігу) зіркість (здібність здалеку запримітити звіра і не загубити його під час усього переслідування), спритність на угонках.
В останніх великих змаганнях хортів, які проводилися в Одеській: області, у жовтні 2005 р. брали участь 36 грейхаундів та 12 руських псових. Всіма грейхаундами було зловлено 12 зайців, результативною виявилась робота 7 собак. Дванадцятьма руськими псовими було зловлено 3 зайці (у боротьбі за третє місце і у фіналі не було зловлено жодного звіра. За підсумками змагань можна зробити висновок, дві породи собак знаходяться в занедбаному стані, але стан руська псова набагато гірший і ця порода потребує набагато більшої уваги ніж їй тепер приділяють.
З інших проблем відзначимо потребу коректування термінів полювання з хортами у залежності від погодних умов сезону, приурочуючи їх до малосніжного періоду з температурою повітря не більше 10 градусів морозу та відсутністю насту.