Призначення прийому - виробити в собаки навик швидкого припинення по команді дресирувальника небажану дію.

Умовний подразник прийому - команда "фу" із загрозливою інтонацією, безумовний - сильний ривок повідця.
За допомогою команди "фу" дресирувальник припиняє будь-яку небажану поведінку собаки або спробу до її здійснення (кидання на людей, тварин і т.п., хапання різних предметів, підбирання їжі, а також відволікання на різні інші подразники).

Команда заборони - "фу", поряд із примусом і заохоченням, повинна застосовуватися тільки у випадку дійсної необхідності, коли її не можна замінити загрозливою інтонацією з командою відповідного прийому.
При затримці виконання собакою команди в результаті відволікання варто давати команду прийому з загрозливою інтонацією, не використовуючи команду "фу".

Команду "фу" треба давати в той момент, коли собака лише приступає до виконання небажаної дії.
Команду "фу" вимовляють уривчасто і завжди з загрозливою інтонацією. Якими-небудь жестами або іншими сигналами команда "фу" не заміняється. До виконання цієї команди собаку привчають за допомогою ривка повідцем.

В окремих випадках допускається застосування парфорса (строгого нашийника).
До відпрацьовування навику "припинення небажаних дій собаки" варто приступати після закріплення "зв'язку", "контакту" із собакою і після відпрацьовування прийому "підхід до дресирувальника".

Методи і техніка побудови прийому. Відпрацьовування навику роблять у районі, де є різні відволікаючі фактори (рух людей, транспорту, наявність домашніх тварин, птахів, а також різних відходів, кісток, залишків їжі й ін.). Приходячи в такий район, дресирувальник надягає на собаку парфорс (якщо собака збудлива) і пускає її на короткому повідці для вільної прогулянки, уважно спостерігаючи за її поведінкою.

У той момент, коли собака, притягнута видом тварини або запахом відходів, зробить спробу схопити їх, дресирувальник голосно вимовляє команду "фу" із загрозливою інтонацією й одночасно повідцем робить сильний ривок, яким припиняє небажану дію собаки, після чого її підкликає й гладить, а після короткої паузи собаці дає команду "гуляй". Вправу повторюють 3-5 разів через різні проміжки часу.

Сила ривка повинна відповідати фізичному станові собаки, її типові вищої нервової діяльності, а також відповідати подразникові, що викликав небажані дії собаки. Команду варто давати тим голосніше, чим сильніший ривок.

У результаті багаторазового одночасного застосування команди і ривків собака буде по одній команді припиняти небажану поведінку. Слід при цьому пам'ятати, що при частому застосуванні команди без підкріплення фізичним впливом вона втрачає своє значення.Коли собака, знаходячись на повідці, буде виконувати команду безвідмовно, варто перейти до вправ без повідця, поступово вводячи усе більш сильні відволікаючі фактори і збільшуючи відстані дресирувальника від собаки.

При нечіткому виконанні команди або при невиконанні її через наявність яких-небудь нових подразників собаку варто взяти знову на повідця і повторити прийом у його початковій формі - застосовуючи ривки повідцем.
Необхідно відзначити, що не слід (особливо перший час) прибігати до сильних ривків парфорса щоб уникнути вироблення в собаки небажаної "зв'язку" "остраху" дресирувальника у виді пасивно-оборонної реакції або гальмування і порушення нормальної діяльності її нервової системи.

Показником неправильної побудови прийому буде прояв собакою пасивно-оборонної реакції, визвану командою "фу". У цих випадках сілд її погладити, відвернути увагу грою і прогулянкою по іншому районі. У цей день команду "фу" більше не застосовувати. У наступному силу ривків для такого собаки необхідно зменшити.

Відпрацьовуючи прийом, варто пам'ятати, що дія на собаку команди, залежить від характеру відволікаючого її подразника. З огляду на це, дресирувальник повинен постійно різноманітити відволікаючі фактори для собаки і змінювати райони занять. Показником вироблення навику буде служити безвідмовне припинення собакою по команді "фу" будь-яких небажаних дій незалежно від обстановки, подразників.