Гепатит - (від греч. hepar, род. відм. hepatos – печінка), загальна назва запальних захворювань печінки, що виникають від різних причин і мають різне лікування.
Етіологія гепатита:
Запалення печінки (гепатит) може бути викликане різними факторами (гепатотропними), що можуть пошкоджувати паренхіму печінки. Етіотропна класифікація гепатитів включає:
1. Інфекційний (вірусний) гепатит:
* Гепатит А
* Гепатит B
* Гепатит С
* Гепатит D
* Гепатит E
* Гепатит G
* Гепатит як компонент: жовтої лихоманки, цитомегаловірусної інфекції, краснухи, епідемічного паротиту, інфекції вірусу Епштейна-Барр, різноманітних інфекцій герпеса, лихоманки Ласса, СНІДу.
* Бактеріальні гепатити: при лептоспірозі, сифілісі.
2. Токсичний гепатит:
* Алкогольний гепатит
* Медикаментозний гепатит
* Гепатити при отруєнні різними хімічними речовинами.
3. Променевий гепатит (компонент променевої хвороби)
4. Гепатити як наслідок автоімунних захворювань
Клінічні аспекти гепатитів:
Виділяють дві основні форми клініки гепатитів: гостру та хронічну.
Гостра форма:
Гостра форма найбільш характерна для гепатитів вірусної природи, а також для гепатитів викликаних отруєнням сильними отрутами. При гострій формі розвитку гепатита спостерігається помітне погіршення загального стану хворого, розвиток ознак загальної інтоксикації організму та порушення функції печінки (підвищення температури тіла, у ряді випадків розвиток жовтяниці та ін.), а також підвищення рівня трансаміназ і загального білірубіну крові. Гострий гепатит, як правило, закінчується повним одужанням хворого, однак у деяких випадках спостерігається перехід гострої форми хвороби у хронічну.
Хронічна форма:
Хронічна форма може розвиватися самостійно (наприклад, при хронічному отруєнні етиловим спиртом), або продовжувати розвиток гострого гепатиту (вірусні гепатити В, D). Клінічна картина при хронічному гепатиті — захворювання довгий час протікає безсимптомно. Відмічають стійке збільшення розмірів печінки, тупі болі у правому підребер'ї, непереносимість жирної їжі та ін. При хронічному гепатиті клітини печінки поступово заміщуються сполучною тканиною, так що у більшості випадків хронічний гепатит, що не лікувався, призводить до розвитку цирозу печінки. Пацієнти, які страждали на хронічний гепатит, схильні до високого ризику розвитку первинного раку печінки. Хронічні вірусні гепатити B, С, D у ряді випадків піддаються противірусній терапії [2]. Лікування проводиться досвідченим інфекціоністом-гепатологом.