Анафіла́ксія (грец. ανα — проти і φυλαξις — захист) — один з проявів алергії. Стан анафілаксії викликається підвищеною чутливістю організму людини та деяких тварин до повторного надходження чужорідних речовин (здебільшого білкової природи), що діють як антигени.
Анафілаксія може виникати як загальна гостра реакція організму. Така реакція зветься анафілактичним шоком, його ознаки — різке падіння артеріального тиску, порушення дихання, корчі. В деяких випадках анафілактичний шок призводить до смерті.
У людини таке загрозливе явище трапляється рідко (іноді при переливанні крові, при введенні лікувальних сивороток та вакцин). При надходженні в окремі тканини речовин, що можуть спричинити анафілаксію, прояви її мають характер місцевих (виникають запальні ураження слизових оболонок, шкіри, суглобів, окремих органів).
Зменшення підвищеної чутливості організму анафілактичного походження досягається переважно за допомогою методу специфічної десенсибілізації, що дозволяє запобігати анафілактичним явищам.
Анафілаксія може переходити в протилежний стан, що зветься антианафілаксією і є подібним до імунітету. Анафілаксія та імунітет являють собою різні фази одного явища — зміни реактивності організму, тобто алергії.
Етіологія
Анафілактичний шок - найзагрозливіше захворювання, зумовлене розвитком гіперчутливості негайного типу. Найчастіше зустрічається АШ, викликаний різноманітними лікарськими препаратами, особливо при їхньому парентеральному введенні, застосуванні вакцин та сироваток, пилкових антигенів, деяких харчових продуктів, при укусах бджіл, ос, джмелів, шершнів.
Патогенез
Існуюче уявлення про патогенез АШ включає:
* наявність сенсибілізації та утворення антитіл до даного антигену;
* участь системи комплемента з утворенням під впливом протеолітичних ферментів (схожих на отруту кобри) з компонентів С3 та С5 «анафілатоксинів» - глікопротеїдів;
* вивільнення гістаміну;
* включення кінінової системи з масивним утворенням брадикініну та калідину;
* агрегацію формених елементів крові, тромбоутворення у найдрібніших судинах, паравазальний набряк, порушення мозкового кровообігу.
Симптоми
За ступенем тяжкості умовно виділяють легкий, середньотяжкий, тяжкий та вкрай тяжкий (смертельний) шоки.
АШ проявляється різноманітними симптомами. У високосенсибілізованих хворих ані доза, ані шлях введення не грають вирішальної ролі у виникненні шоку. Найчастіше АШ розвивається після в/в або в/м введення дози антигену, яка може бути невеликою (наприклад, у межах 5-10 мл поліглюкіну у вену).
Передвісники шоку:
* прогресуючі неспокій,
* відчуття жару та приливу крові до обличчя,
* сплутаність свідомості,
* здавлювання у грудях зі зростанням утруднення дихання.
Розлади функцій посилюються стрімко та передвісники можуть бути відсутніми або залишитися непоміченими.
Розрізняють декілька типів АШ:
1. з переважанням гострих гемодинамічних порушень (критичне падіння АТ);
2. з переважанням дихальних розладів (спазм бронхіол, гостра емфізема, розвиток набряку легень);
3. абдомінальна форма (больовий синдром за типом гострого живота, колапс).
У будь-якому випадку можлива раптова зупинка серця, та на перший план завжди виходять:
* критичне падіння АТ внаслідок розширення судин, порушення мікроциркуляції та гострого підвищення проникності судинної стінки;
* порушення зовнішнього дихання на грунті бронхоспазму, прогресуюча гіпоксія;
* судоми.
Деякі хворі дуже швидко втрачають свідомість. Більшість скаржиться на раптову слабкість, експіраторну задишку, ядуху, кашель, відчуття стискання грудей, страх смерті, виділення з носу, запаморочення, зниження зору та слуху, свербіж шкіри, відчуття жару у всьому тілі, остуду, біль по всьому животі, у серці, нудоту, блювоту, позиви на стул, сечовиділення. Спостегігається холодний піт, ціаноз або різка гіперемія шкіри, іноді блідість, судоми, розширення зениць, піна у рота, набряк обличчя, поширені уртикарні висипання на шкірі, затримка сечовиділення, мимовільна дефекація, частий ниткоподібний пульс, низький АТ, глухість тонів серця, експіраторна задишка, над легенями вислуховуються сухі хрипи, іноді різкий набряк язика з його прикусом, набряк гортані, можуть зростати явища набряку легень.
В одних випадках смерть настає упродовж 5-30 хвилин при явищах асфіксії, в інших - через 24-48 години та більше у зв'язку з незворотними змінами у життєво важливих органах, найчастіше від ниркової та серцево-судинної недостатності, шлунково-кишкових кровотеч.
При сприятливому закінченні після затухання гострих явищ у хворих деякий час спостерігається лихоманка, адинамія, періодична блювота, пронос, шкірний свербіж, крапивниця, біль у м'язах, животі, попереку, напади бронхіальної астми, тощо.
Джерела:
1. Українська радянська енциклопедія / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
2. Довідник дільничого терапевта по фармакотерапії/під ред. М.В. Бочкарьова та Є.А. Мухіна. - Кишинів: Картя молдовеняске, 1986.